CHARISMA-KORRELATE IN SPRACHE UND DISKURS: KANN EIN IDEALTYP EIN OBJEKT DER EXPERIMENTAL-PHONETISCHEN FORSCHUNG SEIN?

Анотація

У статті представлено аналіз мовленнєвих корелятів харизми політичних лідерів у сучасному німецькому та українському політичному дискурсі і робиться спроба надати відповідь на питання, чи може ідеальний тип бути об'єктом мультимодальних фонетичних досліджень. Дискурсивний опис харизматичних лідерів у німецькому та українському політичному дискурсах та визначення їх контрастних ознак спирається на біологічні, соціальні, психологічні та лінгвістичні параметри, що формують їх харизматичні портрети. Вирішальне значення в цьому контексті має риторика публічного виступу, виразна бійцівська позиція, ентузіазм, наснага політика, які відбиваються у просодичних та кінетико-мімічних характеристиках
мовця та сприймаються і приписуються йому/її як харизма. Просодична специфіка харизматичного дискурсу характеризується посиленням усіх його динамічних, тональних і темпоральних компонентів. У фонетичних дослідженнях такий акустичний ефект називається просодичним виділенням або просодичною емфазою. У даній роботі використовується термін просодична інтенсивність, під якою розуміється різка зміна висоти, гучності, темпу і пауз на змістовно навантажених ділянках мовлення, де містяться звернення, заклики, концепти із ціннісною семантикою. Харизматична риторика формується також кінетичною (кінетико-мімічною) складовою, яка функціонально пов'язана з просодичним оформленням мови і робить вплив більш ефективним. Харизматичні політичні меседжі супроводжуються акцентуючими co-speech-жестами одної або двох рук, кивками голови та рухами усього тіла, які підкреслюють ключові моменти всього виступу, тім самим підсилюючи загальний вплив усього виступу. Жест сприймається адресатом як «кінематична» форма вербальної харизматичної апеляції, через яку політик здійснює свій вплив на своїх послідовників та/або опонентів, заохочуючи їх до вчинення сумісних дій, спрямованих на досягнення певної мети. Харизматична риторика зароджується в політичній комунікації в умовах кризи або передвиборчій боротьбі і притаманна
тим політикам, чия позиція не відповідає позиції більшості. Харизматичний ентузіазм і натхнення мають свою етноспецифіку (німецька рапсодичність, українська монотонність) і відображені в просодичному і жестовому виділенні, яке супроводжує як самостійні, так і службові або окремі частини мови і має автономність як модель харизматичної риторики. Результати цього дослідження можуть бути застосовані в дискурсивних студіях, прикладній фонетиці, порівняльній лінгвістиці та політичній комунікації.